dzyga_in_lviv

В середу 23 травня о 19.00 у клубі 5х5, що у Львові на площі Коліївщини 2 відбудеться важлива подія – творча зустріч з найбільш відомим у світі українським фотодокументалістом киянином Олександром Глядєловим. Запрошуються усі бажаючі. Вхід вільний.



фото Олександра Глядєлова

Справка: З середини 80-х Олександр самостійно навчався фотографії і в 1989 почав працювати як професійний незалежний фотожурналіст. Гляделов багато подорожував по республіках колишнього Радянського Союзу, а також працював у Польщі, Чехії, Франції, Сполучених Штатах, Швейцарії, Сомалі, Кенії, Південному Судані. Освітлював військові конфлікти в Молдові, де був поранений, Нагорному Карабаху, Чечні. З 1996 Гляделов сконцентрувався на довгострокових документальних фотопроектах. Весь цей час він паралельно працює над великими проектами: про соціально знедолених дітей; про епідемію ВІЛ/СНІД.</div>

Ярослав Футимський художник-нонконформіст, це не належність до певної течії у мистецтві, а спосіб життя. Він багато років займався стріт-артом, вірніше тим, що у масовій свідомості з цим асоціюється і можливо зараз він облишив цю тему. Проте, він багато що про неї знає і багато, що може розповісти.



В наступну середу 16 травня о 19.00 ми зберемося в клубі 5х5, аби прослухати лекцію Ярослава Футимського присвячену стріт-арту. А у першій частині вечора Поліна Павлова покаже свої фотографії, які вона повезе до Києва на Портфоліо-рев"ю. І можливо до нас приєднається ще один чоловік, прізвище якого я, на жаль, призабув, який покаже нам свої фоточки відзняті у львівському цирку. Отакий цирк. Вхід вільний.</div>

10 травня о 18.00 у кав'ярні-книгарні "Кабінет" (Львів, вул. Винниченка,12) відбудеться зустріч із Романом Скибою -- чудовим поетом, автором незвичайних віршів-баламутинок, яку модеруватиме не менш чудова Марна Савка.

Роман Скиба, якого давно любить і знає львівська публіка, цього разу виступить у дещо незвичній для нього іпостасі, адже він -- один із дев'яти фіналістів "Великого Їжака", і вже невдовзі -- 25 травня -- буде визначено переможця.

Про "Великого Їжака"

Ця непересічна подія відбудеться в Жовкві - сюди приїдуть письменники, науковці, громадські діячі, зірки естради, літератури, журналістики, щоби голосно заявити про сучасну дитячу книгу в Україні і її безпосередніх творців.

Саме тут, не у столиці, не у Львові, а в дивовижно красивому малому місті Жовква відбудеться заключний акорд, кульмінаційна подія проекту "Від великого до малого" сезону 2011-2012 року - урочиста церемонія нагородження премією <<Великий Їжак>>. Символічно, що авторові найкращої україномовної книги для дітей, по суті, одному з найкращих "голосів"
української літератури премію вручить Павло Табаков -- Голос Країни.

Крім того, на церемонії вручення будуть Тарас Чубай, Назар Савко та інші добре знайомі та несподівані виконавці з ексклюзивними програмами.

Заходи проекту "Від великого до малого" проходять за підтримки Голови ради культури Світового конгресу українців, Львівської облдержадміністрації, мерії м. Львова, райдержадміністрації м. Жовкви, мерії м. Жовкви. Премія, заснована Фундацією соціокультурного розвитку <та Центром дослідження літератури для дітей та юнацтва, об'єднала довкола себе велику кількість фахівців дитячої літератури, письменників, журналістів.

До Комітету премії входять знані в Україні, харизматичні особистості - Григорій Гусейнов, письменник, лауреат Шевченківської премії; Уляна Гнідець, президент Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва; Юрій Макаров, відомий тележурналіст; Володимир Панченко, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія"; Сергій Руденко, керівник інтернет-проекту "Буквоїд"; Мар'яна Савка, головний редактор "Видавництва Старого Лева"; Леонід Фінберг, головний редактор видавництва "Дух і літера"; Тарас Федюк, поет, лауреат Шевченківської премії, Маріанна Кіяновська (автор ідеї премії). Комітет щороку обирає новий склад журі премії.

Компетентне журі впродовж кількох місяців читало, аналізувало і визначало найкращих сучасних українських письменників, котрі пишуть для дітей. У березні було оголошено дев'ятку фіналістів. Ними стали: Юрій Бедрик, Валентин Бердт, Василь Голобородько, Михайло Григорів, Сашко Дерманський, Дзвенислава Матіяш, Марина Павленко, Олекса Росич, Роман Скиба. Письменники-фіналісти уже зустрічалися з дітьми у великому турі українськими містами, попереду -- нові поїздки і нові
зустрічі.

"Великий Їжак" виявився настільки на часі, що спонукав до інформаційного вибуху. Дитячий письменник, який довгі роки був десь на маргінесі літератури, якого в дорослому дискурсі літератури ніхто не сприймав серйозно, має шанс стати героєм нашого часу. І це не лише справедливо - це дуже потрібно суспільству, яке покинуло дітей напризволяще в агресивному інформаційному середовищі, без усіляких моральних ціннісних орієнтирів.

Здається, нарешті суспільство готове визнати: без дитячої літератури, яка говорить дитині про головні речі, далі жити не можна!

Минуло ще зовсім небагато часу від моменту заснування премії, а "Великий Їжак" уже зумів об'єднати безліч людей, небайдужих до книги і до нашого майбутнього. Про дев'ятку фіналістів <<Великого Їжака>> написали понад 200 електронних ЗМІ, про премію і дитячих письменників заговорили центральні видання, телебачення і радіо.

Більше про проект: Маріанна Кіяновська, директор премії "Великий Їжак" - тел. +380 67 720 93 41

Координатор "Кабінетних" зустрічей: Юрій Кучерявий - тел. +380 050 379 99 61

Оригинал взят у smolyaninow в Прокидання з ГИЧ

Тадиційне ранкове “Прокидання” третього дня етно-джазового фетивалю “Флюгери Львова з Бучач” цьогоріч відбувалося не з “Мертвим півнем” (оскільки той розпався), а з молодою і, як показав концерт, перспективною групою “Гич оркестр”. Всі — й публіка, й музиканти не знали чого очікувати від цього концерту, бо продовжувати започаткований легендами львівського року ритуал не так уже й просто. Однак із перших же хвилин стало зрозуміло, що побоювання були даремні, і ми всі були присутні при народженні нового місцевого музичного культу. Зрештою, для доброго настрою вистачало й радикальної вусатості публіки (вуса — символ “гичів”, і відрощені, приклеєні чи намальовані, вони давали знижку на квиток). Але крім вусів у групи була ще й музика якою вона створила атмосферу на зразок, мабуть, перших Вудстоків.
Зараз музика групи ще досить неоднорідна — вона то вражає своєю пронизливою хіпівською щирістю, то збивається в пляжну босанову; то захоплює вишуканими аранжуваннями на вісім чоловік, а звучить в одну гітарку, як пісні біля ватри. Але в групи є харизма і драйв, вміння грати і добрі тексти. Хлопцям хочеться побажати тільки одного — фахового продюсера, який трішки обтеше їх і виведе на достойний для них рівень, бо достойні вони вже багатого.

( Read more... )

у кав’ярні-книгарні «Кабінет»
(Львів, вул. Винниченка, 12)
3 травня, четвер, 18:00
ІРИНА ШУВАЛОВА

Ім’я Ірини Шувалової давно відоме шанувальникам сучасної української поезії. У 2008 році здобула спеціальність «філософія» у Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка, у 2012 – «переклад» у Київському інституті перекладачів при НАНУ. Багато друкувалась у періодиці, вірші перекладено англійською, німецькою, польською та російською мовами. У 2011 році побачила світ дебютна книга віршів Ірини Шувалової «Ран», одразу багатьма названа дебютом року. У ній Ірина Шувалова – зріла, філологічно дуже сильна поетеса, яка володіє вражаючою метафорикою.

Рецензії на збірку на avtura.com.ua і Літакценті
Спеціальнею гостею зустрічі буде редакторка книги «Ран» Ірини Шуваловою – Маріанна Кіяновська.

Другий день “Флюгерів Львова з Бучач” замість заявлених у програмі Angela Gaber Trio (ті не приїхали через якісь негаразди з документами) несподівано для всіх розпочали львів'яни Йорий Кльоц. Цей квартет у складі колісної ліри, скрипки, акустичної гітари і барабана виконує автентичні пісні Полісся та Закарпаття у власній обробці. Група відома своєю рекордно активною концертною діяльністю, часом дає пару концертів за вечір, тож програма була добре знайомою більшості слухачів. Тривала вона більше години, але їм вдалося підірвати своїми запальними піснями мляву ще публіку до танцю — відчувався набутий на весіллях досвід.

Другим виступив не менш знатний колектив Dagadana у складі Дани Винницької (клавішні, вокал), Даґи Ґреґорович (електроніка, спецефекти, вокал) та Марціна Поспєшальського (контрабас, бас-гітара). На “Флюгери” вони заїхали в рамках свого міжнародного турне, що охоплює ряд міст України та Молдавію. Тріо виконувало пісні різних років, акцентуючи на останньому "Dlaczego nie", звично чергуючи пісні українською та польською. Причому Даґа подивувала публіку своєю цілком уже доброю українською — не тільки у піснях, але навіть і в анонсах між ними. Публіка прийняла групу дуже тепло, хоч і дещо сором'язливо — на запрошення Дани поспівати разом відгукнувся мало хто. Але коли Даґа (відома своєю любов'ю до всяких звучних дитячих забавок) роздала охочим “рури” - кольорові пластикові трубки, які гарно свистять, коли їх крутити над головою — лід розтопився остаточно, й до магії їх музики додалися ще й десятки миготливих забавок під сценою. Музиканти наголошували, що порівнюючи фольклор Польщі й України, знайшли багато аналогічних пісень, які відрізняються тільки мовою.

Після замисленої і хитромудрої Даґадани виступив підккреслено простакуватий і невибагливий Pushkin Klezmer Band у складі акордеону, кларнету, твомбону, ударних і контрабасу (на якому грав відомий львів'янам своїми фрі-джазовими проектами Марк Токар). Колектив привніс південні, себто молдавсько-одесько-єврейські нотки у цей день і своєю безпосередністю викликав непідробний ажіотаж. У повітрі запахло морем, вином і рибою, публіка кинулася до танцю і не відривалася до самого кінця виступу. Традицыйна побутова музика схыднословєянських євреїв, клезмер вплинув не тільки на міський романс і блатну пісню, але й через емігрантів до Америки справив відчутний вплив на розвиток джазу, так що його поява на цьому фестивалі була більш ніж виправданою. Звучали як відомі всі невідомо звідки мелодії (в тому числі й та, яка стала потім хрестоматійною “Муркою” - в оригіналі вона не має кримінальних конотацій) — так і незнані нам румунські й молдавські сільські танці.

Фінальним акордом вечора став виступ польського етно-рок гурту Tołhaje у складі традиційних соло- і бас-гітари й вокалу, і нетрадиційних колісої ліри і електронної перкусії. Пісні колективу натхнені фольклором підкарпатських етногруп — лемків і бойків, що проживають по обидва боки українсько-польського кордону. Група продемонструвала, що колісна ліра —яку зазвичай використовують виключно як інструмент
акомпонементу, а ортодоксальні фольк-колективи взагалі тільки тримають бурдон на одній двох нотах — може бути повноцінним солюючим інструментом (хоча часто її в унісон підтримувала голосніша і виразніша електрогітара). Вона знову наповнила притомлену клезмером публіку енергією, і дворик Ратуші перетворився на суцільний танцмайданчик — коли по-справжньому хочеться танцювати, тіснота за заваді не стає. Шкода тільки, що колектив вийшов на біс тільки один раз — слухачі були готові стрибати ще з півночі. Але коли незнінна ведуча Марта Більська нагадала, що завтра всім рано вставати на “Прокидання з “Гич Оркестром”, всі слухняно розійшлися. Хоча і не схоже, що так відразу додому і спати.

Вчора у Львові розпочався етно-джазовий фестиваль “Флюгери Львова з Бучач”, що святкує цього року своє десятиріччя. Незмінно він проходить у дворику Ратуші, незмінно вхід на нього безкоштовний і незмінно відвідувачі мають можливість познайомитися з різноманітною цікавою музикою з України та закодону.

Перший день відкрила група Free Breath, відома слухачам із попередніх років фестивалю. За чотири роки свого існування вона зробила відчутний поступ, і цього року потішила слухачів легкою і драйвовою програмою. Як і раніше, хлопці тяжіють до фанку, але тепер, полишивши жанрові канони, подалися у власні музичні пошуки. Етно-джазовий фестиваль спонукає до відповідного звучання, тож склад групи поповнився перкусіоністом, а в темах зазвучав народний мелос. Із середини програми до групи доєдналися ще колеги із саксофоном та трубою і вокалістка.

АтмАсфера — київський гурт, що міняє свій саунд від альбому до аьбому. Почали вони з арт-року, потім загравали з джазом, а тепер-от привезли програму на межі dream pop і world music. Чи як накажете називати музику з ніжним жіночим вокалом, гіпнотичною флейтою, потойбічною дарабукою, непередбачуваними клавішами, орієнтальними мелодіями і, час від часу, каструлею, що править за перкусію? Їх звучання схоже то на музику для медитації, то на саундтрек з фентезійних комп'ютерних забавок, то на ритуальний танок людожерів з голлівудських фільмів, а то — завдяки поєднанню несподівано войовничої флейти з дикою перкусією, малює картинки битв еллінів з варварами. Звучання групи завжди вивірене до глянцю, але попри те неоднорідне й різноманітне: вони то захоплюють розкутими етнічними ритмами, то скочуються в глибинну внутрішнього трансу, то впадають в театралізовану дикість.

Сербсько-польський духовий ансамбль Tsigunz Fanfara Avantura у складі кларнету, двох саксофонів , труби і тромбона, а також ударних бавили слухачів приджазованими цигансько-балканськими мелодіями. Подив публіки викликала хибна самопрезентація групи. Зі сцени постійно лунали заклики до танцю, але музика стверджувала протилежне — під неї можна проводжати в останню путь чи просто напиватися з горя, але ніяк не веселитися і танцювати. Чи то далася взнаки різниця менталітетів, чи то життя центральноєвропейських циган не спонукало до радіснішої музики... Однак музиканти виглядали на всерйоз здивованих відсутністю запалу серед слухачів, з яких, схоже, добра половина впала в депресію ще до середини сету.

Хедлайнером першого дня стала неперевершена, як завжди, Даха Браха. Віддані слухачі з'юрмилися під сценою, аж не повернутися, і зачаровано вдихалаизвуки авторського шаманізму. Група презентувала переважно твори зі свого третього студійного альбому "Light". Загрузла колись в етнічних коренях група вже кілька років як остаточно відірвалася від землі й вирушила у власноруч вибудуваний космос уже не народної, а приватної енергетики. Її більш ніж досить, щоби тримати своїм непростим і нетиповим звучанням (більшість програми була відспівана під супровід пари дитячих гармошок і віолончелі) публіку в напрузі з перших нот і до останніх — крім тих, звісно, в кому до кінця фестивального дня гастрономічне начало перемогло естетичне. Звучання групи стало ще більш еклектичним і самоіронічним, до автентичного і стилізованого мелосу додалися несподівані елементи тріп-хопу, ембіенту, англомовний вокал, речитатив; аранжування стали мінімалистичнішими. Ця музика більше не втягує у вихор шаманського шаленства — духів уже викликано, і тепер вона звіддаля запрошує за собою на екскурсію у їх світ...

Слід нагадати, що фестиваль не тільки безкоштовний, але й супроводжується онлайн-трансляцією. Тож хто не має можливості відвідати його особисто — запрошуємо дивитися його в Мережі з 17-00.

Оригинал взят у smolyaninow в Олександр Перепечай та Катерина Міхаліцина у клубі «5х5»

Із 28 квтня у галереї "Дзиґа" (Львів, вул. Вірменська,35) триває проект змінного розпису Сергія Радкевича під назвою «НЕ РИДАЙ МЕНЕ, МАТИ».

Концепція:

«НЕ РИДАЙ МЕНЕ, МАТИ»
Змінний (мобільний) розпис
ПРОСТІР – космос… Зупинений час. Суб'єкт стає одиницею об'єктивізації.
Число, день – час… Від минулого до сьогодення.
ГРІБ ГОСПОДНІЙ – подія (факт)… Спричинена людською ненавистю. Чорний – жалоба (сльози)…
ОЧИЩЕННЯ – КАТАРСИС…

Сергій Радкевич